ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Економіка (різне) → Обґрунтування інноваційно-інвестиційних програм діяльності і розвитку фірм

Виходячи з першочергових завдань економічної політики, пріоритетними будуть ті напрями інвестування, які спроможні за порівняно короткий термін забезпечити відчутні зрушення в економіці. Такими напрямами є галузі та виробництва:

з коротким терміном окупності затрат (АПК, легка, харчова промисловість);

суттєвим мультиплікативним ефектом, тобто їх розвиток дає значний поштовх для економічного зростання супутніх виробництв (зокрема, виробництво складної техніки, машин і устаткування);

значним експортним потенціалом і конкурентоспроможністю.

Зазначені пріоритети повинні бути узгоджені та забезпечені відповідними економічними механізмами залучення і використання інвестицій.

Перша група підприємств має важливе значення для економіки з точки зору швидкого повернення інвестованих коштів і тому є досить привабливим об\'єктом інвестування. Успішна реалізація інвестиційних проектів на цих об\'єктах – важливий фактор формування довіри до держави за умови дотримання останньою задекларованих зобов\'язань і реальних кроків щодо підтримки вітчизняного виробника та інвестора.

Друга група підприємств і виробництва важлива тим, що це – одна з найважливіших базових галузей вітчизняної економіки, яка забезпечує успішний розвиток усіх підприємств виробничого комплексу. Крім того вона дає можливість створити велику кількість робочих місць, забезпечити зайнятість і зберегти кадровий потенціал промислової сфери. Поряд із прямим економічним результатом, досягається суттєвий соціальний ефект – підвищення рівня життя, скорочення безробіття, зростання доходів населення, його купівельної спроможності тощо. \"Програмою діяльності Кабінету Міністрів на 1998 р.\" серед цієї групи підприємств пріоритет визначено за літакобудуванням, суднобудуванням і виробництвом ракетно-космічної техніки, що підтверджує їхню важливість для економічного розвитку. Інвестування в третю групу підприємств і виробництв важливе для покращання співвідношення імпорту та експорту. Налагодження виробництва імпорта замінної продукції дасть змогу в ряді випадків замкнути технологічні ланцюжки, досягти суттєвої економії витрат, пов\'язаних із митними процедурами, і в кінцевому результаті скоротити дефіцит зовнішньої торгівлі.

5.3.2. Виробничі технології як об\'єкт управління

Управління виробничими відносинами суспільства у ринковій економіці можна вважати успішним, якщо воно забезпечує конкурентоспроможність конкретної виробничої системи в цілому, тобто гармонійний розвиток її керуючої та керованої частин.

Фактори, що впливають на стан і розвиток виробничої системи:

технологія основного та допоміжного виробництва об\'єкта управління;

технологія системи управління об\'єктом;

характер економічного та політичного впливу зовнішнього середовища на виробничу систему;

рівень технологічної та економічної підготовки персоналу;

рівень розвитку науки та техніки в конкретних та суміжних видах діяльності суспільства;

насиченість інтересів у кожному конкретному виді діяльності;

економічний потенціал, що залучається в систему (економічна привабливість, капітал, ресурси).

Інноваційний менеджмент – одна із сторін системи управління, яка забезпечує прогресивність, тобто поступову динаміку розвитку всіх груп зазначених вище факторів.

Класифікація виробничих технологій

Інноваційний менеджмент вирішує завдання правильного підбору та поєднання різних за природою технік і технологій, що забезпечують підприємницький успіх у бізнесі. Важливість кожної технології відносна, але нехтування ними підвищує ступінь ризику на шляху до успіху. Технології подвійного призначення називаються конверсійними.

Технологія – це сукупність прийомів та способів обробки та переробки різних засобів. Поняття технології розглядають у зв\'язку з конкретною сферою застосування.

Мова опису технології – це засіб відображення інтелектуальної сутності технології для її аналізу, збереження та надання для майнової незалежності автора.

Інноваційний менеджмент пов\'язаний з розвитком та удосконаленням технологій.

5.3.3. Основи нової інвестиційної політики

Основні засади нової інвестиційної політики України викладені в Постанові Кабінету Міністрів України від 1.06.96. № 384, якою затверджено \"Концепцію регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової економіки\"; Указі Президента України \"Про заходи щодо реформування інвестиційної політики в Україні\" від 18.07.96; Законі України \"Про режим іноземного інвестування\" від 19.03.96; Законі України \"Про державне регулювання ринку цінних папір\" від 30.10.96 та ряді інших документів.

Падіння інвестицій спричиняє додаткове падіння виробництва, а це, у свою чергу, веде до скорочення інвестиційних ресурсів держави та власних джерел інвестування у суб\'єктів господарювання.

Прийняття законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність, є однією з найбільш важливих умов реалізації державної інвестиційної політики.

Основи нової інвестиційної політики в концентрованому вигляді зводяться до наступних пунктів.

1. Держава цілеспрямовано і послідовно децентралізує інвестиційне перенесення з безповоротного бюджетного фінансування на кредитування на основі повернення і платності. Безповоротне фінансування зберігається переважно для соціально важливих некомерційних об\'єктів, що не мають власних джерел доходів; таке фінансування має охоплювати лише найважливіші життєзабезпечуючі виробництва і соціальну сферу.

2. Посилення державного контролю за цільовим використанням коштів бюджету, які спрямовуються на інвестиції.

3. Частину централізованих інвестиційних коштів необхідно використовувати на реалізацію швидкоокупних і ефективних інвестиційних проектів.

4. Постійне удосконалення нормативної бази залучення інвестицій, приведення її до світових стандартів.

Таким чином, держава вбачає своїм головним завданням створення сприятливих умов для активізації інвестиційної діяльності, стимулювання власної діяльності як інвестора. Основним джерелом мають стати власні та залучені кошти.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Закон України \"Про банки і банківську діяльність\" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 25.

  2. Закон України \"Про банкрутство\" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31.

  3. Закон України \"Про власність\" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20.

  4. Закон України \"Про господарські товариства\" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49.

  5. Закон України \"Про зовнішньоекономічну діяльність\" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29.

  6. Закон України \"Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності\" // Голос України. – 1992. – № 78.

  7. Закон України \"Про оренду майна державних підприємств та організацій\" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30.

  8. Закон України \"Про підприємництво\" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14.

  9. Закон України \"Про підприємства в Україні\" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 24.

  10. Закон України \"Про приватизаційні папери\" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24.

  11. Закон України \"Про приватизацію майна державних підприємств\" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24.