ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Економіка (різне) → Забезпечення конкурентоспроможності організації зовнішньоекономічної діяльності фірми

Забезпечення конкурентоспроможності організації зовнішньоекономічної діяльності фірми

Однією з рушійних сил бізнесу є конкуренція серед фірм, що займаються випуском та продажем однакової продукції. Вона відбувається постійно і виявляється у прагненні підприємств-суперників покращити свою ринкову позицію, у наступальних діях з метою піднятися над конкурентами або перемогти одного з них, у захисній тактиці з метою відстояти захоплені позиції. Такій конкуренції притаманні наступні риси.

1. Суперництво збільшується у міру зростання числа конкуруючих підприємств та вирівнювання їх розмірів.

2. Суперництво сильнішає, коли попит збільшується повільно або не збільшується.

3. Суперництво стає сильнішим, коли конкуренти намагаються збільшити обсяг продажу своїх товарів у натуральному вимірюванні.

4. Суперництво збільшується, коли для споживачів витрати, пов\'язані з переходом від одного постачальника до іншого, незначні.

5. Суперництво стає сильнішим, коли дорожче вийти з бізнесу, ніж залишитись у ньому.

Рушійною силою конкуренції може стати наявність товарів-замінників, їх вплив на те, що з\'являється деяка межа цін, при якій покупці починають значною мірою переорієнтовуватись. Те ж саме відбувається при заміні якості взаємозамінних товарів.

Значний вплив на конкурентоспроможність фірми можуть мати постачальники за рахунок зміни цін на свою продукцію (якщо мало товарів-замінників; якщо дане підприємство не є основним замовником; якщо продукція, що постачається, має сильний вплив на якість продукції даного підприємства).

Незважаючи на те, що всі підприємства об\'єднує один напрям діяльності, вони можуть значно відрізнятися одне від одного за різними параметрами, наприклад, за розмірами, ринками, на яких працюють, за сукупністю додаткових послуг, що пропонуються, тощо.

Оцінку конкурентних позицій проводять шляхом складання карти стратегічних груп. Послідовність дій при цьому є наступною.

1. Визначення типових характеристик, завдяки яким розрізняються підприємства:

співвідношення ціна/якість (високий, середній, низький рівні);

географічний ринок (місцевий, регіональний, національний, групи країн, глобальний);

ступінь вертикальної інтеграції (відсутня, часткова, висока);

асортимент (широкий, вузький);

канали розподілу, що використовуються (один, декілька, багато);

рівень сервісу (відсутній, обмежений, повний).

В окремих випадках використовуються додаткові, важливі для аналізу фактори.

2. Розміщення підприємств на двокоординатній карті з використанням зазначених характеристик.

3. Об\'єднання фірм, які потрапляють в один стратегічний простір, одну групу. Найсильнішої конкуренції слід очікувати з боку підприємств, що входять до однієї стратегічної групи. Чим ближчими є стратегічні групи, тим більше приводів для суперництва між ними. І, нарешті, тенденції зміни напряму роботи можуть бути сприятливими для одних стратегічних груп і несприятливими для інших.

7.1.2. Конкурентні переваги фірми

Усі види конкурентних переваг однієї фірми над іншими поділяють на дві групи – переваги низького та переваги високого порядку.

Переваги низького порядку пов\'язані з можливістю використання дешевих ресурсів: робочої сили, матеріалів, енергії. Низький порядок цих конкурентних переваг пов\'язаний з тим, що вони дуже нестійкі та легко можуть бути втрачені або через зростання цін та заробітної плати, або через те, що ці дешеві виробничі ресурси можуть використовувати й конкуренти.

До переваг високого порядку відносять: унікальну продукцію, технологію і фахівців, добру репутацію фірми. Якщо конкурентна перевага досягнута за рахунок випуску на ринок унікальної продукції, заснованої на власних конструкторських розробках, то для її знищення конкурентам потрібно або розробити аналогічну продукцію, або придумати щось краще, або, врешті, викрити секрети за допомогою промислових шпигунів. Усі три варіанти недешеві та вимагають чимало часу для реалізації. А відтак фірма на деякий час опиняється на ринку в особливому становищі – є стійко конкурентоспроможною. Щоб полегшити вибір тактики конкурентної боротьби необхідно провести детальний аналіз діяльності конкурентів. Це дає можливість визначити їх переваги та слабкості. Збудувати стратегію забезпечення конкурентоспроможності можна, якщо звернутися до одного з видів конкурентних переваг: або залучити замовників низькою ціною, або задовольняти більш вибагливіших клієнтів. Але поєднувати два типи переваг не можна, тому потрібно вибрати один із наведених нижче. Зрозуміло, що на вибір стратегії впливає потенціал підприємства (якість обладнання, сировини, кваліфікація управлінського та робочого персоналу). Досить важливу роль у виборі стратегії займає планування діяльності фірми, до якого входить як планування випуску, так і прогнозування збуту. Важливий внесок у підвищення конкурентоспроможності робить маркетингова діяльність підприємства. Чіткі уявлення про маркетингові цілі підприємства дозволяють виділити найбільш суттєві сторони діяльності конкурентів, що ускладнюють своєчасне та повне виконання запланованих робіт.

7.2. Рівні конкурентоспроможності фірм і засоби їх забезпечення

7.2.1. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності фірми.

7.2.2. Квотування і ліцензування експорту, митне регулювання.

7.2.3. Стандарти міжнародної торгівлі.

7.2.1. Державне регулювання

зовнішньоекономічної діяльності фірм

Для регулювання міжнародних економічних відносин держава користується цілою системою економічних інструментів.

Відповідно до способу дії інструменти можна поділити на такі, що безпосередньо впливають на об\'єкт регулювання (прямої дії), та інструменти опосередкованої (непрямої) дії.

До інструментів прямої дії належать: державні витрати (на створення нового виду послуг або фізичного об\'єкта (дороги, греблі тощо); безпосередній контроль за економічними процесами (регулювання кількісних обсягів імпорту та експорту, встановлення максимально можливих цін чи валютних курсів); різного роду законодавчі постанови (наприклад, декрети про націоналізацію чи приватизацію певних підприємств).