ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Економіка (різне) → Державне і внутрішнє регулювання мотивації діяльності фірми

Державне і внутрішнє регулювання мотивації діяльності фірми

Мотивація є основою будь-якої поведінки людини і зусиль, спрямованих на підвищення результативності діяльності.

Мотивація діяльності фірми – це процес стимулювання працівників фірми до діяльності, що спрямована на досягнення індивідуальних та загальних цілей фірми.

Для формування позитивного ставлення до праці необхідно створювати такі умови, щоб працівники сприймали свою працю як усвідомлену діяльність, що є для них джерелом самовдосконалення, основою їх професійного та службового зростання. Система мотивації повинна розвивати почуття належності до фірми. Правильне ставлення до праці та позитивна поведінка визначаються системою цінностей працівника, умовами праці та стимулами, що застосовуються.

6.1.2. Складові елементи та функції організаційно-економічного механізму

Виділяють такі функції організаційно-економічного механізму мотивації діяльності фірми:

справедливості;

очікування;

потреб.

Функція справедливості, тобто сприймання працівниками справедливості винагороди, включає наступні складові елементи:

1) зняття соціальної напруги шляхом дотримання принципу справедливості;

2) порівняння особистої винагороди із заохоченням інших людей, що виконують аналогічну роботу;

3) суб\'єктивне визначення співвідношення винагороди та витрат праці.

На функцію очікування впливають наступні фактори:

1) передбачуваний ступінь відносного задоволення винагородою, що отримується;

2) очікування щодо співвідношення результатів та винагороди;

3) очікування щодо співвідношення витрат праці та результатів.

Функція потреб має наступні види: самовиявлення; поваги; соціальний; безпеки та захищеності; фізіологічний.

6.1.3. Принципові основи формування і використання організаційно-економічного механізму мотивації діяльності фірми

Формування і використання організаційно-економічного механізму мотивації діяльності фірми базується на таких основних принципах:

комунікація, співробітництво та згода між працівниками та адміністрацією щодо загальних принципів системи;

обґрунтована система оцінки робіт та визначення обсягу останніх;

добре осмислені та обґрунтовані критерії виміру та оцінки; виважені нормативи, контроль за ними, їх періодичний перегляд; чітке узгодження заохочення з результативністю діяльності; винагорода, особливо додаткова, не за прийнятний рівень результативності, а за той, що стимулюється, і в першу чергу пов\'язаний з якістю.

Ці ж принципи покладаються в основу організації оплати праці на підприємстві.

6.2. Державне регулювання діяльності фірми

6.2.1. Необхідність, методи і принципи державного регулювання економічної діяльності фірм різних організаційно-правових форм.

6.2.2. Державна фінансова підтримка і кредитування діяльності фірм.

6.2.3. Система оподаткування різних видів діяльності фірм.

6.2.1. Необхідність, методи і принципи державного регулювання економічної діяльності фірм різних організаційно-правових форм

Економіка сучасних розвинених країн стала планомірно керованою. Перехід до планомірно-ринкової економіки, її нормальне функціонування та поступальний розвиток передбачають необхідність державного регулювання, тобто наявність регульованого ринку в усіх сферах суспільного відтворення. Це зумовлено тим, що далеко не всі функції і дії, які потрібні для ефективного перебігу відтворювальних процесів і забезпечення повноцінного життя суспільства, можуть бути реалізовані через ринкові відносини. Тому діючі ринкові механізми певною мірою потрібно доповнювати системою державного втручання, якій властива управлінсько-планова та контрольна діяльність відповідних органів влади.

Будь-яка держава виконує конкретні функції, серед яких першочерговими і визначальними завжди є регулювання економіки, що відбиває ступінь її втручання у формування стратегії і тактики розвитку народного господарства в цілому, його окремих ланок, включаючи фірми. Метою державного регулювання економіки є досягнення найбільш ефективного, стабільно-поступального економічного, соціального, наукового і культурного розвитку країни. Таке регулювання здійснюється як економічними, так і адміністративними методами. Їх слід органічно поєднувати, виходячи з того, якою мірою адміністративне регулювання відповідає вимогам об\'єктивного розвитку, сучасного стану економіки. Світовий досвід дозволяє дійти висновку, що за умов економічної кризи в народному господарстві застосування адміністративних методів посилюється.

Основними принципами державного регулювання економіки прийнято вважати: по-перше, мінімальне втручання державних органів в економічні процеси (їм доцільно делегувати лише ті функції, які не можуть бути забезпечені суб\'єктами ринкових відносин); по-друге, вплив відповідних владних структур та розвиток соціально-економічних процесів за допомогою встановлюваних державою економічних регуляторів і нормативів, що встановлюються державою.

Зміст і форми практичної реалізації названих методів і принципів державного регулювання економіки знаходять своє відображення в певній сукупності економічних функцій, що виконуються державою.

Випереджаючою функцією і одночасно обов\'язковою передумовою державного регулювання економіки є створення необхідної правової бази.

Одна з головних функцій держави полягає в розробці і сприянні здійсненню стратегії економічного розвитку народного господарства. Стратегічні напрями розвитку економіки на перспективу повинні бути визначені у процесі макроекономічного планування, яке слід вважати центральною ланкою державного регулювання.

Найважливішою функцією держави у сфері управління економікою має бути регулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності.

Інноваційні процеси повинні базуватись на цілеспрямованій державній науково-технічній політиці в поєднанні з розвитком та удосконаленням ринкових фінансових і матеріальних ресурсів. Науково-технічна політика має ґрунтуватися на всебічно виваженій стратегії вибору та реалізації пріоритетів. Пріоритетними також мають стати: переведення існуючого виробництва на технології з меншою потребою сировини та матеріалів, що імпортуються; максимально можливий перехід до \"високих\" технологій; зведення до мінімуму, а в перспективі – виключення шкідливих екологічних наслідків виробничо-господарської діяльності фірми.

Зрештою, варто виокремити ще одну дуже важливу соціально-економічну функцію держави – моніторинг і регулювання процесів охорони та відтворення навколишнього середовища. Як відомо, окремі компоненти природи (земля, вода, ліс, повітря) виконують у житті людини три взаємопов\'язані функції: основного засобу виробництва у різних галузях господарювання; операційного базису для розміщення поселень та продуктивних сил; місця, джерела та необхідної умови життєдіяльності людини. Внаслідок надзвичайного підвищення техногенного впливу на стан навколишнього середовища територія України юридично визнана зоною екологічного лиха.