ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Культура. Культурологія. Етика. Естетика → \" Концепція \"\"епічного театру\"\" Бертольда Брехта \"

Зміст

Вступ

Розділ 1. Життєвий і творчий шлях Бертольда Брехта

Розділ 2. Становлення і розвиток концепції \"епічного театру\"

Розділ 3. Відмінність \"епічного театру\" Брехта від школи Станіславського

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Бертольд Брехт – видатний німецький письменник, режисер - народився у 1898 році. Брехт є одним із творців сучасного німецького гуманістичного мистецтва. В 1933 - 1947 роках жив в антифашистській еміграції. Заснував в 1949 році театр \"Берлинер ансамбль\". Різка до гротеску критика соціальних і моральних основ буржуазного суспільства набуває в новаторських п\'єсах Брехта (\"Трьох-грошова опера\", 1928 рік; \"Матінка Кураж і її діти\", 1939 рік; \"Життя Галілея\", 1938 - 1939 роки; \"Добра людина з Сичуані\", 1938 - 1940 роки; \"Кар\'єра Артуро Уі\", 1941 рік) філософське осмислення, проникнуте гуманістичним і антивоєнним пафосом. Бертольд Брехт розробив теорію \"епічного театру\". Помер у 1956 році.

Брехт іноді називав свій театр театром \"епохи науки\". Сцена уявлялась ним як лабораторія, де створюються моделі суспільних відносин, які повинні помогти людям досліджувати світ з метою його зміни на кращий. Кожна брехтівська драма – це дослідження, а коли робиш досліди, не потрібно занадто хвилюватись – ні актору, ні глядачу. Емоції можуть вплинути на результати експерименту. Брехт владно занурює нас у сферу думки і ретельно оберігає від чуттєвості.

Коли цим його правилам слідують занадто академічно, в залі наступає відомий \"холодок\", і глядачам хочеться більше того душевного тепла, без якого найцінніша думка не може захопити по-справжньому. Але звичайно театр Брехта робить це сам, та і не може бути інакше, якщо вся естетика цього театру, за словами Брехта, визначається потребами боротьби, якщо цей театр наскрізь політичний, здатний не тільки аналізувати теперішнє, а й передбачувати майбутнє.

Метою даної курсової роботи є всебічне дослідження концепції \"епічного театру\" Бертольда Брехта. Творчість Брехта має величезне значення для подальшого розвитку сучасного західного і світового театру і є невід\'ємною часткою культурного надбання людства в 20 сторіччі, тому тема даного дослідження є актуальною.

Театр Брехта – це насамперед \"театр, що змінює світ\". У цьому суть усієї його революційної естетики. Театр Брехта учить важкому \"мистецтву жити\". Жити, ніколи не вступаючи в угоду зі своєю совістю, не скоряючи злу, не зваблюючи доводами \"ганебної розсудливості\". Театр Брехта – це безпристрасний суд совісті, це вирок усілякій духовної капітуляції, незалежно від того, чи робить її великий Галілей чи неосвічена маркітантка Кураж.

Безліч драматургів прагнуло розсмішити глядачів, змусити їх плакати і тремтіти від жаху. Для Брехта театр не існував поза думкою, що спонукує до рішучих дій. йому треба було вирішити питання - як змусити людей активно мислити? Людська думка може бути швидкою і блискавичною, але куди частіше вона буває ледачою, схильною плестися по колії загальноприйнятого. Треба змусити її наткнутися на щось украй несподіване, \"відчужене\" від того, до чого людина звикла і чого вона чекає. Так брехтівський прийом відчуження змушує людину дивитися в корінь речей і, докопавши до істини, повставати проти зла.

Театр Брехта є діалектичним, це безспірно, він не є \"відчуженим\" від емоційності, дії, почуттів, характерів. Думка Брехта про те, що емоційність сприйняття заважає глядачам думати і критично ставитись до побаченого, явно дискусійна. Всупереч теоретичним положенням творця \"епічного театру\", емоційність вривається на його сцену і переважає в його спектаклях, не заважаючи, а навіть збільшуючи силу брехтівської ідеї.

Пояснюючи природу створеного ним \"епічного театру\", Бертольд Брехт у своїх теоретичних роботах дуже докладно розповідав про одну сторону відчуження, адресовану безпосередньо актору. Сама назва \"епічний театр\" має на увазі, що в цьому театрі не стільки відтворюють теперішню дію, скільки розповідають про дію, яка вже пройшла. Немов свідок давньої вуличної події розповідає про те, що колись відбулося в нього на очах. Свідок, але не учасник. Про подію, яка була, а не відбувається зараз.

Постає питання: \"Для чого знадобилася Брехту ця відмова від емоційності?\" У \"Короткому описі нової техніки акторської гри, що викликає так називаний \"ефект відчуження\", Брехт писав: \"Передумовою застосування \"ефекту відчуження\" для названої мети є звільнення сцени і глядацького залу від усього \"магічного\", знищення всяких \"гіпнотичних полів\"... Ми не прагнули до того, щоб публіка впала в транс, не прагнули вселити їй ілюзію, начебто вона присутня при природній, не заученій заздалегідь дії. Як читач побачить нижче, прагнення публіки впасти в подібну ілюзію повинне бути нейтралізоване визначеними художніми засобами\".

Брехтівський театр ворожий ілюзіям. Не треба гіпнотизувати глядача! Не треба переконувати його в дійсності і життєвості того, що відбувається на сцені! Театр є театр, і не варто нікого обманювати. Якщо по ходу дії на сцені повинна бути ніч, не потрібно ніяких місячних відблисків. Нехай щосили світять софіти і прожектори і висвітлюють актора.

\"Епічна драма\" покликана показати зміни суспільного життя, що перетворене діяльністю людей, як процес, що розвивається стрибками. В протилежність \"епічній драмі\" попередні драматургія і театр, як стверджував в своїй схемі Брехт, виходили із тези, що свідомість визначає буття. Людина в них показується незмінною, а історія – як еволюційний процес.

Вихідним принципом епічного театру оголошується раціоналістичність, \"епічний театр\" перетворює глядача в спостерігача, який глибоко досліджує дійсність. На протилежність цьому, \"драматичний театр\" робить ставку на почуття, втягуючи глядача в співпереживання.

Розділ 1. Життєвий і творчий шлях Бертольда Брехта

Народився Брехт 10 лютого 1898 року в Аугсбурзі в заможній родині. Під час війни 1914 -1918 років служив санітаром у госпіталі. У 1918 році Брехт пише свої перші вірші, у їхньому числі \"Легенду про мертвого солдата\", у якій нещадно зло висміює німецький мілітаризм. П\'єси, що незабаром з\'явилися - \"Барабанний бій у ночі\" і \"Ваал\" насичені бурхливим протестом проти ладу, який породжує експлуатацію і людиноненависницькі війни. Брехт твердо стає на сторону \"незаможних\", на сторону народу; він працює в Аугсбурзькій Раді солдатських і робочих депутатів. Активно бере участь у революційних подіях 1918 -1923 років у Німеччині.

Популярність драматургу Брехту приносить \"Трьох-грошова опера\", лібрето якої він написав у 1928 році. У 1933 році Брехт залишає Німеччину в зв\'язку з приходом до влади Гітлера. В еміграції він створює значну кількість творів, у їхньому числі п\'єси, героїнею яких є мати: \"Гвинтівка Тереси Каррар\" (1937), \"Матінка Кураж і її діти\" (1938), \"Кавказьке крейдове коло\" (1947). У 1948 році Брехт повертається на батьківщину. Заснував у 1949 році театр \"Берлинер ансамбль\". 14 серпня 1956 року Брехта не стало.