ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Банківська справа. НБУ → Форвардні та факторингові операції

Кафедра міжнародної економіки

Контрольна робота

з курсу:

"Міжнародні розрахунки і валютні операції"

Валютні операції типу "форвард". Порівняльна характеристика операцій "спот" та "форвард". Позитивні та негативні сторони форвардних угод

Протягом останніх 10–15 років широкого розвитку набув терміновий сегмент валютного fогех-ринку, представлений форвардними угодами, ф'ючерсами, свопами, валютними опціонами та їх різновидами і комбінаціями.

Форвардними операціями називають угоди з обміну валют за раніше узгодженим курсом, які укладаються сьогодні, проте дата валютування (тобто виконання контракту) відкладена на визначений термін у майбутньому.

Ринок форвардних валютних контрактів є невід'ємною складовою світового валютного ринку від початку 80-х років. Уперше форвардні угоди почали використовувати лондонські банки в міжбанківських операціях із євровалютами. У серпні 1985 р. Асоціація британських банків (ВВА) вже видала правила щодо, регулювання угод на міжбанківському валютному ринку (FRАВВА terms), якими дотепер керуються банки при укладенні форвардних контрактів.

Основою форвардної угоди є договір купівлі-продажу іноземної валюти протягом певного періоду або на певну дату в майбутньому за обмінним курсом, обумовленим на дату укладення угоди. Форвардні контракти є терміновими контрактами міжбанківського валютного ринку. Терміни форвардних угод стандартизовані та, як правило, не перевищують 12 міс.; найбільш поширеними є угоди на 1, 2, 3, 6, 9 та 12 міс. На практиці ці періоди позначаються 1М, 2М, 3М та ін.

Останнім часом форвардні операції широко використовуються для неторговельних операцій, пов'язаних із рухом капіталів: кредитування іноземних філій, вкладення інвестицій, придбання цінних паперів іноземних емітентів, репатріації прибутків тощо.

Форвардні угоди є твердими, тобто обов'язковими для виконання, і укладаються переважно з метою реальної купівлі або продажу валюти. Найбільш поширеним є використання таких угод для страхування незабезпечених відкритих валютних позицій, проте часто вони можуть бути використані зі спекулятивною метою.

Умови форвардного контракту полягають у тому, що:

– валютний курс фіксується на момент укладення форвардної угоди;

– реальна передача валюти здійснюється через певний обумовлений стандартний проміжок часу;

– під час підписання угоди ніякі попередні платежі не здійснюються;

– обсяги контрактів не стандартизовані.

Фінансовий зміст форвардної операції полягає в купівлі чи продажу однієї валюти в обмін на іншу, виходячи з інтересів покупця (продавця), з метою одержання прибутку чи запобігання збиткам.

Форвардні валютні курси на відміну від інших видів угод безпосередньо не фіксуються, а розраховуються. Показники курсів "спот" і "форвард" називають форвардною маржею (спред, пункти, піпи) і на практиці здійснюються котирування не курсів, а відповідних різниць.

Форвардний валютний курс розраховується на момент укладення угоди і складається з поточного курсу (спот-курсу) і форвардної маржі, яка може виступати у вигляді премії або знижки (дисконту).

На практиці з метою розрізнення премії або знижки їх часто записують відповідно із знаком "плюс" чи "мінус", однак дилер завжди безпомилково визначить премію або знижку, якщо знак і не буде вказано. Це пояснюється тим, що курс покупця завжди нижчий за курс продавця. Тому якщо показники форвардної маржі (спред) наведеш в порядку збільшення, наприклад 150–200 або [(-100) – (-20)], то йдеться про форвардну премію. У разі, якщо спред наведено в порядку зниження, наприклад 220–100 або (-50) – (-180)], то дилер має враховувати цей спред як форвардну знижку (дисконт).

Крім того, слід мати на увазі, що курси "форвард" відрізняються від курсів "спот" значно більшим абсолютним значенням показника маржі – різниці між курсом продажу та курсом купівлі. Це пояснюється специфікою банківської операції "форвард", яка одночасно є також формою страхування валютних ризиків. Чим триваліший форвардний період, тим вищим буде рівень валютного ризику, а отже, більшим буде і розмір форвардної маржі.

Головним чинником, який формує динаміку та рівень форвардного курсу, є, як було показано в наведеному вище прикладі, різниця відсоткових ставок за міжбанківськими кредитами й депозитами у відповідних валютах. Загальне правило динаміки форвардного валютного курсу: форвардний курс перевищує спот-курс настільки, наскільки банківські депозитні ставки з валюти, котирування якої здійснюється, нижчі, ніж із контрагентної валюти.

Валюта з вищою відсотковою ставкою на форвардному ринку продаватиметься з дисконтом відносно валюти з нижчою відсотковою ставкою, а з нижчою – з премією відносно валюти з вищою відсотковою ставкою.

Отже, форвардний курс відрізняється від поточного на величину форвардної маржі (премія чи дисконт). У професійній термінології для визначення форвардного курсу використовують курс "аутрайт". Це означає, що покупець хоче у майбутньому купити певну суму валюти (або продавець – продати) без проведення додаткових операцій чи укладення додаткових угод. Цей термін застосовують з метою уникнення плутанини в розумінні умов форвардної операції, якщо йдеться про одну просту форвардну операцію на відміну від складнішої комбінації, пов'язаної з одночасним здійсненням строкової та поточної операцій (операції "своп").

Показник розміру форвардної премії (П) чи дисконту (Д) можна подати у вигляді формули. Для розрахунку премії чи дисконту за визначення курсу "аутрайт" на купівлю валюти вона буде такою:

Форвардні та факторингові операції

де П(Д) куп – премія (або дисконт) для форвардного курсу купівлі певної валюти;

Кс.куп – спот-курс купівлі певної валюти;

С Д.в. – відсоткова ставка за міжбанківськими депозитами для валюти котирування;

С кр. б. – відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами для базової валюти (база котирування);

Т – термін у днях, на який розраховується форвардний курс.

Премію (дисконт) валютного курсу "аутрайт" на продаж валюти можна розрахувати за формулою

Форвардні та факторингові операції

де П(Д) пр. – премія (дисконт) для форвардного курсу на продаж певної валюти;

Кс.пр. – спот-курс продажу валюти;

С кр. в. – відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами для певної валюти;

СД.б. – відсоткова ставка за міжбанківськими депозитами для базової валюти.

Тоді курс "аутрайт" на купівлю чи продаж валюти можна визначити так:

Кф.куп. = Кс.куп + П(-Д),

Кс.куп – спот-курс на купівлю валюти;

П – премія;

Д – дисконт;

Кф.прод. = Кс.прод. + П(-Д),

Кс.прод. – спот-курс на продаж валюти.

Інформація про форвардні курси регулярно публікується у фінансових виданнях.

Останнім часом з'явилися нові форми та модифікації форвардних угод, зокрема:

– продовження терміну форвардної угоди;

– використання форвардних опціонів із відкритим терміном виконання;

– використання форвардних опціонів із перехресними датами;

– використання валютних контокорентів;

– укладення непрямих форвардних угод;

– забезпечення валютного покриття;

– самостійне створення "форварду";

– використання форвардних контрактів із опціоном анулювання (FОХ);

– використання угод про форвардну відсоткову ставку та ін.

Специфікою форвардних операцій є те, що форвардні валютні курси на відміну від інших видів угод безпосередньо не фіксуються, а розраховуються. Маркет-мейкери та професійні дилери оперують показниками, вираженими у вигляді десятитисячної частини валютного курсу, що відображають різницю; між курсом "спот" і курсом "форвард". Ці показники називають форвардною маржею (спред, пункти, піпи) і на практиці здійснюються котирування не курсів, а відповідних різниць.