ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Шкільні твори → Рідна мати моя ти ночей не доспала

Твір шкільний

Рідна мати моя ти ночей не доспала

У мові всіх народів світу немає слова святішого, ніж "мати". З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. У тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивлюються вони в своїх дітей, сподіваючись і бажаючи щастя синам і дочкам. Усім своїм життям і працею, прикладом і вихованням утверджують у нас кращі риси людскості й добра.

Мама.. У всі віки жінка-мати була охоронницею, берегинею, добрим ангелом домашнього вогнища. ЇЇ мудрість поважали в сім"ї, в розрадах знаходили спокій зранене і зболене синівське серце. І одвічно матері моляться за своїх дітей-плекають світлу надію, високу мрію, живуть їхнім сьогоднішнім і майбутнім щастям, переживають тривоги.

Материнська любов безмежна, вірна, палка. Не перерахувати, скільки разів звучить слово "мати" з невимовною тугою і любов"ю в поезії нашого Кобзаря. Ніхто так пристрасно не захищав жінку, так глибоко не висвітлив її болі, мрії, як зробив це Тарас Шевченко. Він виповів світу страдницьку долю своєї матері і сестер, усіх поневолених українських жінок, оспівав найніжнішими словами їхні святі почуття любові, заглянув у майбутнє і пророче возвістив:

І на оновленій землі,

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

Тема матері-одна із наскрізних у поезії Андрія Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше пов"язане у нього з образом матері.

Пісня про матір.. Вона приходить до нас тихими вечорами, добросердна і лагідна, хвилююча і щира., материнська любов, ще змалечку навіває нам поетичні образи землі і неба, сонця і рясного суцвіття, вчить нас любові до рідного краю, до людей, до праці., материнською піснею ми вирушаємо в життєві дороги. І стеляться вони вишневими рушниками по нашому життю, стоять на варті всього доброго, людського.

Материнська пісня.. Саме про це йдеться у "пісні про рушник" Андрія Малишка. Скільки почуттів, любові вкладено в цей спів. Перед очима постають до болю близький, милий, найдорожчий у світі образ матері. І зовсім як у дитинстві, відчуваєш тепло її шорских натруджених рук, згадуєш той незабутній день, коли вона вперше поклала в полотняну торбину маленькому босоногому сину-пастушку шматок черствого, але такого смачного хліба, а згодом першу книгу і перший зошит. І хто б не співав "Пісню про рушник", той завжди присвячує її своїй матері. Що ж чаруючого такого в цій пісні? Створюючи її, автори бачили перш за все своїх матерів, пісня стала як синівський пам"ячник матері::

Я до тебе, матусю, у пісні іду,

Бачу в ній я тебе ще таку молоду..

Символічний образ матері пронизує всю поезію А.Малишка, збагачує її гуманним звучання і теплом.

Мене надзвичайно вразив прекрасний вірш Дмитра Павличка "Два кольори". Які переплелись, як мамине шиття, "червоними і чорними нитками".

Мати теж в дорогу "сорочку вишивала", і син повертається з доріг:

Та я нічого не несу додому,

Лиш горточок старого полотна..

Жінку-матір оспівано як невсипущу трудівницю, незрадливого друга і порадницю, адже на її плечі лягають всі турботи тяжкі, випробування життя.

Кожна мати хоче, щоб життя дітей було щасливим, і вона "від лютої зими затулили нас крильми", як пташка оберігає своїх пташенят.

Поезії Бориса Олійника - це теж надзвичайно сердечна молитва перед Матір"ю на її святий пречистий образ. Читаємо їх і наші душі добрішають, серце стискає радість, вдячність і повага, сяйво любові і пом"яті бринить щирою сльозою на віях.

У вірші "Сива ластівка" Борис Олійник задушевно звертається до матері:

Там, де ти колись ішла,

Тиха стежка зацвіла

Цикл поезії "Сива сонце моє", який складається з дев"яти віршів, присвятив поет рідній матері, точніше пам"яті про неї в серці сина. Вічна тема материнського відходу, коли наморена мати "зітхнула полегко - і тихо пішла за межу" трепетно звучить у " Пісня про матір". Тепло переданий, діалог зі сполоханими дітьми й онуками. Ніжністю й любов"ю сповнені останні слова матусі, котра не залишає по собї спадків, проте розкриває перед нащадками велику свою душу, своє розуміння справжніх цінностей людського життя:

-А я вам лишаю

Всі райдуги зі журавлями

І срібло на травах,

І золото на колосках

Так, життя людське має вічний поріг, і про цей скорботний перехід гарно й урочисто, з любов"ю і сльозою сказав Борис Олійник.

Не забуваймо своїх матерів! Поспішаймо віддячити їм хоч дещицею, коли не сторицею. Хай наша молитва буде чесною, вчасною, почутою:

Молюся Вам, єдиний Боже-Мамо.

Молитва ця і рідна, й сумна..

Нехай же завжди благословенною буде жінка-мати—джерело вічності життя!