ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Шкільні твори → Полюби ближнього

Твір

Полюби ближнього

Полюби ближнього

Мені ж, мій Боже, на землі

Подай любов, сердечний рай!

І більше нічого не давай!

Т.Г. Шевченко "Молитва"

Створюючи людину Господь Бог наділив її великими дарами: розумом, волею, добрим серцем. Але, крім природних, обдарував Вседержитель творіння своє й благодатними: вірою, любов'ю, радістю, миром, милосердям і стриманістю.

Багато років минуло з того часу. На превеликий жаль, деякі з цих цінностей люди розгубили. Найбільше бракує нашому народові благодатного дару любові, особливо любові до ближнього.

Святе письмо питає: "Як ти, людино, можеш казати, що любиш Бога, якого не бачиш, коли ти не любиш ближнього, з яким щоразу зустрічаєшся?".

Боже! Боже, розкрий очі всім тим незрячим, щоб побачили самі себе та стали кращими! Скільки є на світі всього різноманітного: квітів, звірів і людей! Не всі люди можуть бути лікарями, вченими чи митцями. Хтось мусить бути фермером, робітником, землеробом. Але кожен мусить долучити свою лепту слави і добра для знедоленого народу.

Ми часто любимо оточувати себе приємними і "корисними" людьми. Але братерська любов виходить далеко за межі звичайного людського вподобання або спілкування, основаного на взаємній вигоді.

"Агапе" – це вищій ступінь любові, яка не знає меж. Вона поширюється навіть на тих, кого, здавалося б, полюбити не можливо, хто є ворожим і невдячним.

Всеосяжне почуття братерства і взаємної любові виявляється в наших добрих справах. Це можуть бути відвідини хворих людей, допомога бездомним, сиротам, тим, хто впав у відчай, хто втратив людську гідність.

Любов до ближнього доступна кожному. П'ятирічна дівчинка виносить з палаючого будинку ще меншу свою сестричку, незнайомець рятує потопаючого хлопчика. Хіба це не "агапе"?

"Але не всі люди здатні на таке чисте і високе почуття" – скаже хтось. Варто лише згадати жертви Авеля і Каїна. А скільки серед нас "роблять так зване добро, не підводячи очей", чинять як Каїн?! Хоч, може, їхні діла і видаються добрими, але користі з них не має ніякої. Саме про таких і писав Тарас Шевченко:

Мій Боже милий, як то мало

Святих людей на світі стало.

Один на другого кують

Кайдани в серці, а словами,

Медоточивими устами

Цілуються і часу ждуть,

Чи швидко брата в домовині

З гостей на цвинтар понесуть?

"Подражаніє 11 Псалму"

Як часто ми чуємо серед українців облудні заяви про братню любов, солідарність, соборництво, громадську співпрацю. А насправді маємо чвари, розбрат, а єдності так і не видно.

Любов до Бога нерозривно пов'язана з любов'ю до ближнього, як рослина з грунтом, з якого бере соки для життя. Тому нам, українцям християнам, так необхідна любов до ближнього. Особливо коли ближній наш у потребі чи в небезпеці.