ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Архітектура. Будівництво → Підсумки роботи галицької археологічної експедиції прикарпатського університету імені В.Стефаника

Знахідки із печери Стрімка (Одаїв ХІV) і Вертикальна (Одаїв ХVІ) продатовані Х-ХІІ ст. Найбільш вірогідно, що ці порожнини слугували схованками для жителів синхронного городища, яке розташоване поряд. Печера Одаїв ХІІ (грот Монаха) дослідниками ототожнена як притулок монахів-василіан. У печерах Одаїв ХІІІ (грот Верхній, за 1,9 км на північний захід від села), Одаїв ХІV (печера Стрімка), Одаїв ХVІІ (Безіменна, за 2,2 км на північний захід від села), очевидно, переховувалися й учасники національно-визвольних змагань середини ХХ ст.

Крім печерних пам'яток, поблизу села Одаїв археологами знайдено п'ятнадцять пунктів з матеріалами різних епох від верхнього палеоліту до Київської Русі.

Особливістю польових археологічних досліджень було те, що вони проводились одночасно двома загонами, -"наземним" і "підземним". У ході розвідкових робіт визначено місце розташування багатошарового поселення Одаїв II на пагорбі біля присілка Думка, в місцевості Городище. Було закладено декілька розвідкових розкопів (шурфів) на гребені та південному схилі пагорба. Це дозволило локалізувати залишки глинобитного майданчика трипільського житла. На цьому місці було закладено розкоп площею близько 60 кв.м. У першому і частково другому пласті (глибина – до 0,4 м) знайдено епохи бронзи – фрагменти ліпного керамічного посуду з домішкою товченого кременю (табл. 2), кремяні і кістяні вироби, кістки свійських тварин. Керамічний посуд за своїми основними рисами (формою, складом глиняного тіста) попередньо можна віднести до культури Ноа, пам'ятки якої на корінній території існували від середини ХІV до другої половини ХІІ ст. Найближча аналогічна памятка Острівець датована кінцем ХІІ ст.

В розкопі на глибині 0,20-0,60 м знайдено фрагменти керамічного посуду, крем'яні вироби і залишки глинобитного житла трипільської культури. Вдалося з'ясувати, що житло своєю довгою віссю було зорієнтоване по лінії північний схід – південний захід, таким чином його довгі стіни непогано освітлювалися променями сонця. Хоча житло і було розташоване на досить значному схилі, проте його мешканці, очевидно, зрівняли поверхню пагорбу і вивели горизонтальну долівку житла. Встановлено, що житло мало стіни стовпово-тинної конструкції, які були вимащені глиною. Підлога була створена на основі дерев'яних колод, які були викладені поперек житла. Поверхня колод була вкрита доволі товстим шаром глини, яка мала досить велику кількість рослинних домішок (соломи, полови тощо). Мабуть, дерев'яні перекриття стелі житла були також вимащені глиною. Частина архітектурних площин досліджуваного житла, очевидно, була підмащена шаром глини з домішкою крейди або вапна, тому вони, серед інших частин, які мають червоне (цегляне) забарвлення, відрізняються майже білим, з сіруватими відтінками, кольором. Найбільш випаленою частиною майданчика була його південна сторона, де, можливо, знаходилася пічка. На наявність такого ж об'єкта натякає і масив плитчастої обмазки біля північної стінки цього житла. Не виключається можливість двоярусності цього житла. Керамічний посуд (табл.1), зібраний на площі глинобитного майданчика, належить до заліщицької групи етапу В-І-В-ІІ трипільської культури. Найближчі аналоги йому відомі на поселеннях Більшівці, Хомяківка І, Заліщики на Тернопільщині. У нижніх нашаруваннях пам'ятки знайдені крем'яні патинізовані вироби часів верхнього палеоліту.

"Підземним" або точніше "печерним" загоном обстежені пам'ятки нашої історії, практично, від найдавніших часів до сьогодення. Так, в печері Думка (Одаїв XI) відзначено сліди перебування людини в добу палеоліту, про що свідчать залишки вогнищ, кам'яні знаряддя праці та кістки північного оленя. Вік поселення – близько 20 тисяч років. Знахідки датовані добою енеоліту (трипільська культура й культура шнурової кераміки), раннього заліза (культура голіградської групи фракійського гальштату) та княжої доби віднайдені в інших печерних порожнинах, Одаїв ХІІ-ХVIII.

Спільними зусиллями загонів на городі жителя присілка Думка Петра Грицака відкрито поселення доби мезоліту Одаїв XXI, вік якого 10-8 тисяч років. Тут знайдено 136 кам'яних виробів. Із знарядь відзначимо ножі, скребки, різці, наконечники стріл. В цей час крем'яна сировина, очевидно, цінувалась на рівні дорогоцінних металів. Про такий паритет свідчать етнографічні спостереження за деякими сучасними племенами Америки, Африки та Азії.

Важливим завданням експедиції вже на протязі багатьох років є пошуки відповіді на питання про час використання людськими спільнотами так званих відкритих територій і печерних утворів. У печерах, а особливо в їх дальніх галереях, тут практично цілий рік стабільна температура від +8 до +10 С, вологість – 95 – 98 % і повна темрява. Проживати в них, особливо довгий час, було не тільки не доцільно, а часом і згубно для людини. Очевидно, такі порожнини могли використовуватися лише у часи небезпеки або для різноманітних духовних потреб – як святилища та для поховання в них людей, а в окремих випадках, особливо в зимову пору – як притулок для мисливців і рибалок. Натомість, невеликі й сухі гроти та навіси і майданчики перед ними могли використовуватися у любу пору року. Частіше саме майданчики слугували для здійснення виробничої діяльності, а власне кам'яні утвори, тобто печери, – для нічного відпочинку. Але це поки що лише попередні висновки.

У дослідженнях, що проводив Трипільський загін у польових сезонах 2002-2003 рр., брали участь студенти – практиканти І курсу Прикарпатського університету ім. В.Стефаника, а також студенти – магістранти Торунського університету (ПР) Радослав Щодровські і Анна Барач.

Діяльність Галицького загону експедиції.

Галицький загін експедиції продовжив дослідження на Крилоському городищі – дитинці княжого Галича, зокрема на території князівського двору (Табл. 3). Останній підтрикутної форми (шириною 240 і довжиною 420 м) займав площу біля 7 га. Тут, в його геометричному центрі, розміщувався Успенський собор. Перед ним знаходилася мощена кам'яними (алебастровими) плитами площа розміром 30х40 м. Ще далі, на північний захід від Собору, на віддалі 100 м від нього, ще в 1994-1996 рр. нами було досліджено Західний палацовий комплекс. Він являв собою велику дерев'яну багатоповерхову – чотиричленну будівлю на стовпах – опорах. Її довжина складала 24,5 м, а найбільша ширина – 15 м, діагональ 28,5 м. В одному з приміщень (тронний зал (?) підлога була викладена керамічними плитками із зображеннями криноподібних гілок, пальмових листків, грифонів, сирен, тощо. Даний палацовий комплекс, очевидно, міг бути князівською гридницею і мав як адміністративне, так і житлове призначення. На південь від передсоборної площі розміщувався Південний палацовий комплекс (ХП-ХVІІІ ст.). Він почав досліджуватися нами в 1995 р. Протягом польового сезону 2002 року у розкопі VII простежено підвальні приміщення першого хронологічного етапу часів Володимира Володаревича і його сина Ярослава Осмомисла. Цей перший палацовий комплекс почали споруджувати майже одночасно з Успенським собором. Котлован підвальних приміщень опущено в материк на 0,8-1 м (3,8 м від сучасної поверхні). Зафіксовано сліди обгорілої дерев'яної обшивки стін та підлога. Остання викладена дошками (шир. 0,2-0,25 м), які стояли на дерев'яних лежнях, відстань між якими становила 1,25-1,3 м. На підлозі виявлено 4 амфори (Табл. 4) та фрагменти скляної посудини. В цілому, керамічний матеріал знайдений в підвальних приміщеннях датує їх кінцем ХІ – першою половиною XII ст.. В другій половині XII ст. ця велика дерев'яна палацова споруда з підвалом, після пожежі була розібрана, а підвали засипані щільною землею. Вся територія знівельована. На цьому місці, приблизно в межах старої будівлі, було зведено нову дерев'яну споруду. Тут, в другому палацовому комплексі, очевидно, вже працювала князівська адміністрація Олега і Володимира Ярославичів, потім Данила Романовича, Ігоревичів, Мстислава Удатного, Михайла Всеволодовича і Ростислава Михайловича та угорських королів Коломана II і Андрія III. Можливо, після ремонту та реконструкції в другій половині XIV ст. цей князівський палацовий комплекс короткочасно служив і осідком Галицьких митрополитів. Пізніше, очевидно, в ХVІ-ХVШ ст. на місці двох останніх дерев'яних палацових комплексів ХІІ-ХІІІ (XIV) ст. було побудовано нову споруду. І знову майже в їх параметрах. Ця нова будівля вже стояла на кам'яних фундаментах, для яких було використано кам'яні блоки з руїн Успенського собору. Вона входила до комплексу нового укріпленого двору "нез'єднаних" галицько-львівських єпископів. Десь у другій половині XVIII ст. на місці вже трьох палацових будівель львівським єпископом Левом Шептицьким (1749-1779 рр.) було побудовано ще одну велику дерев'яну споруду, яка стала новою резиденцією єпископів. В XIX ст. на цьому ж місці було побудовано цегляну (кам'яну) споруду – митрополичі палати (сучасне приміщення археологічного музею Національного заповідника "Давній Галич"). Такою складною постає історична соціальна топографія цієї найвищої площі дитинця давнього Галича, яка простежена археологічно. Однак, її дослідження тривають.