ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Архітектура. Будівництво → Головні архітектурні споруди Києва

Успенський собор Києво-Печерської лаври. Був збудований у 1075 – 1077 роках. Є головним монастирським храмом. Перший мурований храм на території лаври. Було відновлено у 2000 році. У будівництві брали участь давньоруські і грецькі будівничі і художники. Собор розписаний фресками і мозаїками. У оздоблені собору брав участь відомий іконописець Аліпій. Наприкінці XI століття поблизу північної стіни храму було зведено невеличку кам'яну церкву Іоанна Предтечі. Собор неодноразово перебудовували. Найбільших змін зовнішній вигляд храму зазнав у XVIII сторіччі після пожежі у лаврі 1718 року. Після реконструкції він набув форм українського бароко. Собор був місцем поховання видатних діячів. Успенський собор було зруйновано 3 листопада 1941 року, під час Великої Вітчизняної війни. Указом Президента України від 9 листопада 1995 року Успенський собор було відновлено у 1999 – 2000 роках.

Троїцька надбрамна церква лаври. Знаходиться над головною брамою монастиря – Святими вратами, в уступі фортечних мурів. Єдина церква на території заповідника, що до нашого часу без суттєвих змін. У давні часи через Святі врата дозволялося проходити лише князю та найвищому духовенству. Решта людей проходила через спеціальні хвіртки. Троїцька надбрамна церква була збудована у 1106 – 1108 роках на кошти чернігівського князя Святослава Давидовича, який прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі під ім'ям Миколи Святоші. У плані церква має форму прямокутника, трохи видовженого зі сходу на захід. Храм відрізняється своїм скромним розміром. У давньоруські часи церква була дуже скромно прикрашена. Основним будівельним матеріалом церкви була тонка прямокутна цегла-плінфа та дике каміння. У 30-40-х рр. XVIII сторіччя західний фасад церкви був оздоблений у стилі українського бароко, якому притаманна пишність і динамічність. Саме тоді баня церкви досягла грушоподібної форми. Розписи на фасадах храму виконані майстрами лаврської іконописної школи: Іоанном, Феоктистом, Аліпієм Галиком та іншими, західний фасад церкви прикрасив пишний рослинний орнамент, вирізаний по свіжому вапняному тиньку Василем Степановичем. Останні розписи екстер'єру були виконані у 1900 – 1902 роках під керівництвом В.Д. Соніна. У 1901 – 1902 роках І.С. Їжакевич при вході у Святі врата на уступах фортечних мурів написав композицію "Собор преподобних Ближніх печер" та "Собор преподобних Дальніх печер".

Економічний корпус. До північної (Економічної) брами Лаври веде Економічна вулиця, на якій розташована пам'ятка архітектури XVII – XIX сторіччя – Економічний корпус. Назву корпус отримав через те, що у ньому жив Економ Лаври, саме у Економічному корпусі вирішувалися усі справи по управлінню лаврським господарством. Звідси походить назва вулиці та північної брами з церквою Всіх Святих. Тут знаходиться канцелярія Духовного собору Лаври, монастирський архів та келії лаврської братії і начальника друкарні. Корпус простягається на 100 метрів. Спочатку будівля була одноповерховою з барочними архітектурними формами. Північна сторона корпусу споруджена у кінці XVII – початку XVIII сторіччя, а інша – після пожежі 1718 року, що підтверджує різностильовий декор фасаду. У 1848 році за проектом відомого київського єпархіального архітектора – І. Спарро надбудовано другий поверх Економічного корпусу. У грудні 1872 року Економічний корпус постраждав, від пожежі. У 1875 році було проведено роботи по реконструкції корпусу. Під час війни 1941 – 1945 років корпус було зруйновано, лишилися тільки стіни. Відновлено Економічний корпус у 1960-тих роках.

Церква Спаса на Берестові. У кінці XI – початку XII сторіччя в селі Берестове, де знаходилась резиденція Київських князів, з ініціативи Володимира Мономаха була побудована кам'яна церква Спаса. Ця церква стає відомою як усипальниця роду Мономаховичів. Тут похована дочка Мономаха Єфимія, Юрій Долгорукий – засновник Москви, його син Гліб. Церква зазнала багато руйнацій: землетрус XIII сторіччя, татаро-монгольська навала, анти православний декрет 1481 року, котрий забороняв відбудову православних храмів, нашестя татарського хана Манглі-Гірея 1482-го року. На початку XVII сторіччя стає греко-католицькою, приходською церквою. У 40-х роках XVII сторіччя церкву відновлює київський митрополит Петро Могила. Після відновлення церква проіснувала без змін близько 50 років. До складу нового храму увійшли древні стіни, які вціліли на той час. Вхід до церкви Спаса на Берестові влаштований через трьохярусну кам'яну дзвіницю, яка була прибудована у 1814 році за проектом А. Меленського. У 1947 році храм було реставровано. Сучасна церква Спаса на Берестові має вигляд хрестоподібної п'ятибанної споруди. Більша частина давніх фундаментів, яка не була використана, законсервована і музеєфікована. У 1982 році закінчена реставрація інтер'єру церкви, позолочені бані, відремонтована покрівля. У 2001 році Інститут архітектурної консервації Гетті надав грант з підтримки проекту підготовки реставрації церкви Спаса на Берестові.

Церква Різдва Богородиці. Була побудована на кошти білоцерківського полковника М. Мокієвського. На цьому місці існували дерев'яні храми, які також були присвячені Пресвятій Богородиці. До три купольного основного об'єму храму з північного і південного боків добудовані каплички, що увінчані своїми куполами. Таким чином утворюється семи купольна барокова храмова споруда. Архітектор храму невідомий. У 1817 році київським художником І. Квятковським був зроблений перший стінопис храму, котрий зараз майже повністю загинув. У 1990-тих роках був зроблений новий стінопис церкви. Іконостас, зроблений у 1780 році не зберігся. Новий був зроблений українськими майстрами у 1990-ті роки. Церква стоїть на плато, трохи вище основної площі ансамблю Дальніх печер, що утримується підпірною стінкою, оздобленою аркадою-галереєю. На цьому плато, окрім храму знаходиться дзвіниця та кладовище, а з заходу примикає будинок Київської Митрополії Української Православної Церкви.

Ковнірський корпус. Знаходиться зі Східної сторони від Успенського собору, у будівлі колишньої пекарні з проскурнею. Оскільки його перебудовував кріпак монастиря – Степан Ковнір, за ним закріпилася назва – "Ковнірський корпус". Тепер це одна споруда, проте будувалася у різні часи. Південна частина була споруджена у XVII сторіччі та реконструйована с. Ковніром у 40-х роках XVIII сторіччя, а друга частина – північна побудована у 1744 – 1745 роках. За проектом С. Ковнір над старою частиною споруди звели другий поверх, а з південної сторони прибудували двохповерховий будинок книжкової крамниці. Перебудований корпус прикрашено п'ятьма фігурними фронтонами. Два фронтони близькі до фронтонів Успенського собору, які теж робив С. Ковнір. Головний фасад будови виконаний у тій самій манері, що і келії соборних ченців. Пілястри, які поділяють стіни, чергуються з вікнами, а вгорі їх капітелі з'єднуються з профільованим карнизом. Вікна прикрашені зображеннями черепашок у півколах. У часи окупації жовнірський корпус був частково зруйнований. Його було відновлено у 1963 році. Зараз тут знаходиться Музей історичних коштовностей України.

Введенська община. Церква Введення в храмПресвятої Богородиці знаходиться на вулиці Московській. Раніше це була головна будівля жіночого Введенського монастиря заснованого у 1877 році. Фасад оформлено тричвертними колонами іонічного стилю. Будівля цікава з містобудівної точки зору як та, що завершує кут вулиці, а так само як пам'ятник класичної архітектури Києва.