ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Архітектура. Будівництво → Тенденції формування міського простору Єлисаветграда на рубежі XIX – ХХ століть

Перша велика робота О.Лішневського в Єлисаветграді пов'язана зі зведенням будівлі Жіночої гімназії (нині – головний корпус педуніверситету), побудованої в так званому "цегляному стилі", широко поширеному в 1880 – 1890-х роках через економічність будівництва. Орієнтований на історичні запозичення цей „стиль" дозволяв використовувати можливості власне цегляної кладки при пластичній розробці поверхні стіни. У споруді цієї будівлі виявилося тяжіння архітектора до неовізантийських форм декорування фасаду в з'єднанні з елементами ренесансного декору (профільована міжповерхова тяга і карнизи, імітація русту). Декор виконувався тут при кладці стін з застосуванням фасонної цеглини. Ще навчаючись в Петербурзі, О.Лішневській паралельно працював помічником петербурзького архітектора Б.І.Гіршовича і освоював на практиці новітні будівельні тенденції кінця XIX ст.; за час перебування в Єлисаветграді (1895-1901 рр.) їм запроектовано і побудовано більше п'ятнадцяти будівель. Неоромантичні погляди в світогляді архітектора відобразилися і в інших єлисаветградських спорудах, що сумістили риси еклектики з включенням елементів модерна – Пушкінському міському училищі, Відділенні міського банку, Головній хоральній синагозі, будинках-особняках Барського, Ельворті, Долінського та ін. Як представник столичної пітерської архітектурної школи Лішневській тяжів до крупних, репрезентативних будівель, рясно декорованих орнаментом, завжди різним, фігурними віконними отворами і фронтонами. Важливим за роки його діяльності було й те, що при Лішневському був створено новий план міста, визначені нові границі і розміри під будівництво громадських та власних споруд.

Творчості Я.Паученко також опинилися близькі тенденції з'єднання еклектики і модерна, засвоєні молодим архітектором через знайомство з московськими архітектурними течіями кінця XIX ст., де переважало тяжіння до неоруських або неовізантийських форм у вже відміченому "цегляному стилі"; проте архітектор прагне включати в свої споруди стилізовані елементи і прийоми пам'ятників дерев'яної архітектури, що склалися в багатовіковій історії українського будівництва, додаючи фасадам динамічність за рахунок кольоровості (червоно-білі стіни), введення вікон різної форми, іноді легкій асиметрії, ускладненого профілю дахів. За проектами Я.Паученко в центрі міста побудовано близько двадцяти будівель: Міжнародний кредитний банк, театр "Ілюзія", лікарня святої Анни, приватні будинки Вайсенберга, Мейтуса та ін. Цікавий його власний будинок (сучасний музей А.Осмьоркіна), де камерному характеру будівлі цілком відповідає загальне враження казкового терему.

Невідомо, як контактували між собою ці два архітектори, однак конкуренція між ними мала місце, про що, наприклад свідчить один випадок, який відбувся в їхньому творчому житті, коли доля звела їх імена разом: О.Лішневський вже почав роботу по проектуванню лікарні св. Анни, коли раптом замовниця А.М.Дмитрян, котра була незадоволена запропонованим проектом, передає повноваження по добудові лікарні Я.Паученку. Незабаром після цього Лішневський покинув Єлисаветград, назавжди пов'язавши свою творчу біографію з Петербургом. Але він ще повертався до України і будував під Києвом, створював проекти для Катеринослава та Севастополя. Я.Паученко продовжував діяльність в рідному місті до своєї кончини в 1914 році.

Окрім вищеназваних архітекторів в Єлисаветграді на той час працюють інші майстри будівничого мистецтва, імена яких не завжди легко встановити. Риси модерна в фасадах та інтер'єрах різних споруд міста вже на початку ХХ ст. так і не були позбавлені сусідства з еклектикою. Важливо, що з кінця XIX сторіччя починає помітно перетворюватися архітектурно-просторове середовище центральної частини Єлисаветграда, забудова вулиць проводиться за принципом щільного, компактного розташування будинків, які збільшуються у висоті як мінімум на один поверх і відрізняються різноманітністю стилістичних характеристик фасадів. Спостереження за будівництвом веде міська управа (до сфери її повноважень увійшли функції скасованого в 1862 році будівельного комітету), що пильно стежила за впорядкуванням вулиць, будинків і міських доріг. Місто набувало своєрідного вигляду, але, на жаль, багатьох споруд того часу не збереглось в складній історії ХХ століття, для якої в відношенні до історичного минулого визначним стане "мінус-контекст" (Ю.М.Лотман).

Література:

  1. Исторический очерк г.Елисаветграда. Сост. и издал А.Н.Пашутин. – Елисаветград: Литотипография бр.Шполянских, 1897.

  2. Лотман Ю.М. Архитектура в контексте культуры // Лотман Ю.М. Семиосфера. – СПб.: Искусство – СПб, 2004. – С.676 – 683.

  3. Маленький Париж. Елисаветград в старой открытке / Авт.-сост. В.В.Петраков, В.П.Машковцев. – М.: Пинакотека, 2004.

  4. Овсійчук В. Классицизм і романтизм в українському мистецтві. – К., 2001.